Здавалось, що – той кволий вітер?
А він берізкам сльози витер,
Розпухлих бруньок скрегіт слухав,
І трепетно на рани дмухав,
Аж поки присудам повинна,
Клейка, зворушливо-невинна
У світ проклюнулася зелень.
І раптом вулиці поселень
Перетворилися в алею
Поміж Єдемом і Землею.
Де бруд, буденність, правда гола?
Тремтить від ніжності довкола
Живе і навіть скам’яніле.
...Є ті на світі, що зуміли
Суди земні перетерпіти
Лише тому, що сльози витер
Їм хтось тендітною рукою.
Він не шукав собі спокою.
І не казав, що хата скраю,
“Хіба ж я більше інших маю?!”
У небайдужності є влада
В рай ад земний перетворити.
Чутливість серця – не посада.
Це - вибір слухати й служити.
Від добрих слів мудріють люди.
Звершити може дотик чудо,
Коли зникають касти, ранги,
Розгойдуються бумеранги
Добра, любові і посвяти.
Буває треба не багато,
Щоб зберегти в cтражданнях мужність:
Лиш тільки - ближніх небайдужність.
04/06/07
Комментарий автора: Вірш присвячений Наталі Булан, місіонерці з Волинської місії "Голос Надії" і всім місіонерам.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Прости меня, Господь... - ИННА РАДУЖНАЯ Я продолжаю получать отзывы на это стихо. Меня спрашивают, почему я прошу прощения у Господа за страдания, а не за грехи. Я сегодня чувствую, что тогда писала другая ИННА, но я её понимаю. Просто между строк нужно прочесть следующее: "Прости меня Господь за то, что страдаю сама и не зову Тебя помочь нести крест, за то, что принимаю близко к сердцу всё, что происходит вокруг и и не молюсь, прося поддержки". Мне моя крёстная сказала: "Очень трудно жить среди сотен и тысяч людей, в которых нет Христа". По-этому я понимаю ту ИННУ - без помощи и поддержки, без верующих людей, без братьев и сестёр во Христе, вдали от церкви, без средств к существованию ей было очень трудно. Сейчас появилась поддержка, я читаю Библию...
