Хочу Тебя Господь понять
И необьятное обьять.
Как мне врага Господь любить,
Воды ему дать,накормить.
Не пожелать ему погибель,
Жить рядом с ним,не ненавидеть.
Как мне простить,кто в душу плюнул,
Кто поселил в ней злую стужу.
Лед в ней не тает,лишь сомненье,
Как выбросить это в забвенье.
Любить тех,кто меня не любит,
Забыть,в прощенье,подлость друга,
Который низко поступил
И в спину нож он мне всадил.
Ведь эта рана кровоточит
И заживать никак не хочет.
-Многих ли я в жизни обидел?
-Есть те,которых ненавидел?
-Нанес удар тем, кто любил меня?
-Любил других ли больше,чем любил себя?
-Несправедлив ли был с сестрою?
-Своего брата не злословил ли?
Господь не надо, я все понял,
Не продолжай сей список более.
Прощаю я и мне простится,
Что дам другим,мне возвратится.
Что я посею,то пожну,
Если другому протяну
Я руку помощи-воздастся.
Вокруг меня мир будет,счастье.
И сердце ныть мое не будет,
Прости Господь, я зло забуду.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дом Милосердия - Лана Мак Фото из Интернета:
http://www.charla.ru/uploads/images/f/1/b/4/11/a7f2b9822d.jpg
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
